Андрій Мацола: Озираючись назад, можу впевнено говорити про те, що наш фінал був анітрохи не гірший!

"Мимоволі згадую свої спогади з минулорічної поїздки на фінал в Уельс. Тоді ми тільки готувалися приймати фінал у Києві, дуже переживали й хотіли набратися в англійців досвіду. Сьогодні, озираючись назад, можу впевнено говорити про те, що наш фінал був анітрохи не гірший!", - заявив Андрій Мацола на своїй сторінці у facebook.

Нагадаймо, що 26 травня 2018 року в Києві на НСК "Олімпійський" відбувся фінальному матч Ліги Чемпіонів 2017/2018, де з рахунком 3:1 виграв Мадридський "Реал". Під час матчу А.Мацолі вдалося побачити те, що залишилося за кадром прямої трансляції та всіх репортажів:

Це, без перебільшення, найінтимніше місце для кожного футболіста. Особливо це місце важливе в перерві між таймами, коли знесилені 45-хвилинним супернавантаженням футболісти повинні за 15 хвилин прийти в себе, відновити сили й побудувати стратегію другого тайму. Саме тут часто розгортаються події не менш драматичні, ніж на полі: «розбори польотів», скандали, сльози й пік емоцій, не стримуваний присутністю глядачів і журналістів. Заходити в роздягальню можуть тільки футболісти, тренери й власники клубу. Але вчора у мене з'явився шанс одним оком поглянути на святині «Реала» й «Ліверпуля». Почнемо з переможців. Щоб спортсмен не витрачав ні секунди на пошук свого місця для відпочинку та переодягання, воно позначене його ж фотографією в повний зріст. Заходиш і просто шукаєш себе, щоб не помилитися)) Так роблять всі, включаючи Рональдо. Природно, підлога в роздягальні не слизька, а вентиляція настільки хороша, що навіть після того, як 11 спітнілих чоловіків скинули свій одяг, запах дуже швидко нейтралізовується. Роздягальню «Реала» я б назвав дизайнерською — зроблено зі смаком і любов'ю до команди. У «Ліверпуля» приблизно такі ж місця, але позначені вони не фотографіями, а футболками на вішалках, повернутими прізвищем до входу. Заходиш — швидко шукаєш свій номер і прізвище. На підлозі розстелені килимки, щоб за потреби можна було зробити масаж, розтяжку або запросити медика й зробити укол. Або просто полежати 5-7 хвилин. Як і в роздягальні «Реала», тут хірургічна чистота й дуже стильна атмосфера.

Взагалі вчорашній матч був виснажливим, хоча завдяки цьому став неймовірно видовищним. Це був фантастичний, дуже сильний і незабутній фінал, який вже в історії світового футболу. У ньому було все: від безглуздого першого гола до рідкісних, я б сказав, футбольних трюків. І найголовніше — стадіон був «живим»! Наш «Олімпійський» такого ще не бачив і не чув. Гучність і злагодженість, з якими вболівали фанати «Ліверпуля», говорили мені тільки одне — це, без перебільшення, найекспресивніший і найяскравіший хор у світі. Вони перетворили наш київський стадіон на живий організм, кожна клітина якого працює ідеально й злагоджено з іншими. Завжди мріяв наживо поспостерігати за фанами «Ліверпуля», і мої очікування виправдалися. Це було феєрично. Хоча не відставали й шанувальники «Реала», вклавши в ці 90 хвилин всю свою іспанську харизму, душу, характер і настрій. Без такої підтримки не було б і результату, адже команда — це не тільки футболісти, це тандем спортсменів й уболівальників. Саме вболівальники сьогодні допомогли «Реалу» отримати третій Кубок Ліги Чемпіонів поспіль. Я радий, що це сталося саме в Києві. Ми зробили це, незважаючи на всі проблеми й сумніви. Провели фінал Ліги Чемпіонів не просто гідно, а на світовому рівні.

Мимоволі згадую свої спогади з минулорічної поїздки на фінал в Уельс. Тоді ми тільки готувалися приймати фінал у Києві, дуже переживали й хотіли набратися в англійців досвіду. Сьогодні, озираючись назад, можу впевнено говорити про те, що наш фінал був анітрохи не гірший!